Інформація для біженців

У Німеччині інвалідність засвідчують у лікаря. Для цього рекомендується відвідати сімейного лікаря або вузькоспеціалізованого лікаря.

У багатьох випадках відповідальна служба (постачальник послуг з реабілітації) перевірить вашу потребу в допомозі через подальший експертний висновок.

Якщо ви вже маєте медичні документи, які засвідчують вашу інвалідність, візьміть їх з собою в кабінет лікаря або до лікаря відповідної служби.

Ні. Для перекладу використовуйте безкоштовні програми.

Для перекладу з російської на німецьку: https://www.deepl.com/translator

Для перекладу з української на німецьку: https://translate.google.com/

Щоб отримати необхідну допомогу, вам не потрібне посвідчення особи з інвалідністю. Важливіше мати перш за все довідки від лікаря.

Під словом «інвалідність» мається на увазі хвороба або порушення здоров'я, які тривають більше 6 місяців і впливають на вашу інтеграцію в суспільство. Таке визначення вказане в законі.

Однак ми рекомендуємо подати заяву на отримання посвідчення особи з інвалідністю. Залежно від ступеня тяжкості інвалідності, за допомогою цього посвідчення ви зможете отримати деякі пільги (наприклад, для проїзду у громадському транспорті, податкові пільги тощо). Посвідчення також полегшує процес звернення за іншою допомогою.

Тут ви знайдете органи, що видають посвідчення:

Існує багато різноманітних організацій (постачальників послуг з реабілітації), які відповідають за різні типи допомоги. Постачальниками послуг називають служби або установи, які нараховують допомогу і в які потрібно подавати заяву на її отримання.

Трапляються випадки, коли за потреби одна людина з інвалідністю повинна отримувати фінансування від кількох організацій.

До постачальників послуг з реабілітації належать лікарняні каси у системі законодавчо встановленого страхування у разі хвороби, федеральна служба зайнятості, обов'язкове страхування від нещасного випадку, фонд пенсійного страхування, постачальники соціального забезпечення інвалідів війни та сімей осіб, які загинули на війні, та установи соціального забезпечення.

Якщо йдеться про засоби допомоги, догляду та підтримки, перш за все вам доведеться звернутися до лікарняних кас та установ соціального забезпечення. Достатньо подати неофіційний запит до установ соціального забезпечення. Постачальники послуг з реабілітації зобов'язані проконсультувати вас. Рекомендується, щоб під час консультації у постачальника послуг вас супроводжувала довірена особа.

Ми рекомендуємо вам звернутися до консультаційного центру під час подання заявки.

З Центрами додаткового незалежного консультування осіб з інвалідністю з питань участі в житті суспільства (EUTB) можна ознайомитися за посиланням:

https://www.teilhabeberatung.de/beratung/beratungsangebote-der-eutb      

Організації Карітас

Щоб отримати онлайн-консультацію, ви можете перейти за посиланням:

https://www.caritas.de/hilfeundberatung/onlineberatung/anleitung 

Церковно-благодійні служби 

Тут можна знайти консультаційні служби:

https://hilfe.diakonie.de/       

Ми також хотіли б звернути увагу на консультаційні центри з питань міграції https://www.bmi.bund.de/DE/themen/heimat-integration/integration/migrationsberatung/migrationsberatung-node.html  За допомогою карти можна знайти найближчий до вас консультаційний центр:  https://bamf-navi.bamf.de/de/Themen/Migrationsberatung/ 

У Німеччині існує п'ять ступенів інвалідності (Pflegestufe), згідно з якими визначається обсяг необхідної допомоги і належного інваліду. Догляд за особами з інвалідністю може відбуватися у формі послуг професійної допомоги або амбулаторно-поліклінічних служб. Якщо доглядають родичі, то особа, яка потребує догляду, отримує пряму фінансову підтримку – допомогу на догляд (Pflegegeld).   

Для отримання вищевказаних послуг потрібно звернутися в безкоштовній формі за допомогою в догляді за соціальними послугами. 

Потім соціальна служба звертається до медичної експертної комісії, яка визначає розмір допомоги.

(Через 2 роки після встановлення ступеня інвалідності юрисдикція переходить до вашої медичної страхової компанії. У деяких випадках соціальні послуги вимагають на самому початку процесу надати відмову від медичної страхової компанії для надання послуг з догляду.Тому може виявитися, що звертатися паралельно і там доведеться.)

У багатьох федеральних землях Німеччини існують так звані пункти підтримки догляду, які можуть вам порадити. Ви можете знайти їх тут:

https://www.zqp.de/beratung-pflege/ 

Важливо! Допомога по догляду не впливає на розмір інших соціальних виплат.

У Німеччині ви маєте право обирати свого лікаря незалежно від регіону. Однак ми рекомендуємо звернутися до сімейного лікаря (лікаря загальної практики).

Для постачання слухових апаратів слід звернутися до отоларинголога (ЛОР). Медичне страхування зазвичай покриває більшу частину витрат, але не всі. Для отримання додаткових можливостей фінансування слухових апаратів зв'яжіться з консультаційним центром.

Необхідність законної опіки виникає за умови досягнення дитиною з інвалідністю повноліття. До цього часу особи, які мають батьківські права, є законними представниками неповнолітньої дитини. Батьки залишаються опікунами навіть після досягнення дитиною повноліття. З цим можна звернутися до дільничного суду. Дільничний суд ухвалює рішення про потребу опікунства над дитиною після проведення експертизи. Це необхідно, якщо особа, яка досягла повноліття, частково або повністю не здатна піклуватися про ведення власних справ (фінансові, юридичні тощо).

Як правило, всі біженці мають право на базове медичне обслуговування.

Таким чином біженці з України також мають право на медичне обслуговування. Водночас членство в лікарняній касі не є обов'язковим.

Правова основа:

З 1 червня жителі України, які потребують допомоги, мають доступ до обов'язкового медичного страхування (ОМС) та повного спектра послуг, що надаються ОМС. 

Люди, які не потребують допомоги, можуть оформити добровільне страхування в системі ОМС.

Для добровільного страхування необхідно:

• реєстрація особистих даних у федеральній базі іноземців
• посвідка на проживання відповідно до § 24 Закону про перебування або
• тимчасове посвідчення на легальне перебування в країні, яке видається як підтвердження подання заяви на отримання посвідки на проживання